Від Венеції до Падуї – близенько, півгодини поїздом, близько 30-40 хв машиною. І це можливість – якщо Ви зупинилися у Венеції – не просто змінити обстановку, а й зануритися у світ старовинного університетського міста, у легендарні фрески Джотто, ту саму “церкву на Арені” з її одвічною небесною блакиттю, одне з незмінних місць паломництва всіх поціновувачів італійського мистецтва. А якщо врахувати, скільки людських доль перетнулося на одній лише лише тільки Арені і в сусідньому храмі Еремітані – Джотто і Данте, Реджинальдо і Енріко Скровеньї, “білий демон” Вітторіа Аккорамбоні, Гуарієнто, Донателло і Мантенья…
Дорога з Венеції до Падуї цілком може бути тією самою, що відома старовинним венеційцям – рив’єра річки Брента, неквапливий шлях уздовж заміських вілл колишньої Венеції. Вона довша, якщо Ви вирішите їхати машиною, але дуже мальовнича. Вілли, що їх можна відвідати по дорозі – окрема тема!
Отже, Ви прибуваєте в місто. Ми зустрічаємося – дуже зручне місце – ефектна площа Прато делла Валле, де колись знаходився театр ще римських часів. Це місце – на кшталт машини часу, де залишки старовинного театру дрімають під землею, а кількома метрами вище б’є фонтан, зеленіють липи барокової площі парку, а серед них – десятки скульптур падуанських знаменитостей минулих століть… Базиліка Святої Джустіни, тут же поруч – вражає білокам’яним інтер’єром, сповненим холодної величі бенедиктинських храмів. Знакові полотна венеційської школи 16-17 століть. Залишки давньохристиянсткого святилища. І атмосфера, яку складно передати на словах – її необхідно відчути…
А далі… Найдавніший у Європі ботанічний сад, де сплітаються магія, філософія і просто вічна краса живих рослин. Напрочуд людяні історії святих і грішників, учених і кондотьєрів. Святий Антоній, безумовно неординарна особистість – і шедеври мистецтва в його Соборі, де вражає гармонія століть, від 13 століття до мистецтва наших днів. Витончена готика Альтік’єро і велична – Джусто де Менабуої, і чудеса Антонія, відтворені різцем скульпторів-чудотворців… які примудрилися прикрасити капелу з ковчегом Антонія… вакхічними танцями на пілястрах! Ренесанс…
І Ви зрозумієте, що ренесанс у Падуї почався набагато раніше, ніж ми звикли вважати у Флоренції. Що падуанський університет зробив це місто магнітом чудових умів і художніх талантів. Що фрески ратуші, заплутаний астрологічний – магічний? – ребус, задуманий ерудитом і провокатором, магістром Сорбонни і Падуї П’єтро д’Абано – здатні захопити не менше, ніж легенди про Мерліна, могила троянського героя Антенора, музей університету з кафедрою Галілея, капела Скровеньї… Ну і, звісно, кафе Педроккі. Зелений шприц або чудова кава – коктейль Педроккі з тамтешніми різнокольоровими тортиками – хто ж відмовиться від такої приємної дегустації в історичній кав’ярні?
Мальовничі вулички старого Гетто…
Ринкові площі Фруктів і Зелені, та сама розписна будівля Ратуші, що нагадує величезний корабель…
Дуомо і найцікавіший Баптистерій з фресками Раю і Апокаліпсису того самого монументального Джусто де Менабуоі (14 століття)…
Міський музей, біля капели Скровеньї – від стародавнього Єгипту до живопису 19 століття. Джотто, Гуарієнто, Белліні, Веронезе, Тьєполо…
Напевно, Ви вже зрозуміли, що подивитися все це за один день нереально. Падуя по-своєму нескінченна, як і багато інших міст Італії. Але завжди можна вибрати – що Вас більше може зацікавити? А я, звісно, допоможу з вибором.
